Офіційне закриття КЛБІ-2012

11 серпня закрився десятий, ювілейний Київський літній богословський інститут.

Чи може з літнім молодіжним відпочинком асоціюватися щось ще, крім моря, пляжу та літнього табору? Виявляється, ще й як може. Уже десятий рік поспіль філософи, богослови, культурологи та літератори з України, Америки, Франції, Італії, Росії, Білорусі, Болгарії катапультуються в затишному селі Лишня на Київщині в духовно-просвітницькому центрі «Ковчег», де стають викладачами та однодумцями для українських студентів світських і духовних вузів. А «Ковчег» для всіх стає тим самим прототипним рятівним кораблем.

Про особливості ювілейного Літнього богословського інституту розповів його організатор, директор видавництва «Дух і Літера» Костянтин Сігов.

За його словами, специфіка цьогорічного інституту полягала в самій темі – Християнське свідчення в секулярному світі, і надзвичайно цікаве осмислення цієї теми принесли учасники – викладачі цього інституту – не тільки країн Східної Європи, які завжди беруть активну участь, але також вчені з Америки, Франції, Італії та Болгарії.

Щодо трансформації, яку пережив за 10 років свого існування богословський інститут у с.Лишня, то Костянтин Сігов виокремив таку цікаву деталь – більшість із колишніх студентів уже самі стали викладачами.

Оскільки тема була присвячена секуляризації, не дивно, що в головному круглому столі, в якому, крім викладачів інституту також взяли участь Глава Синодального відділу УПЦ з біоетики та етичних питань єпископ Макарівський Іларій та Глава Синодального інформаційно-просвітницького відділу УПЦ протоієрей Георгій Коваленко, обговорювали загрозу для Церкви та віри в секулярну епоху. Зокрема, учасники дискусії в тому, що кожен віруючий, де б він не був, з ким би не спілкувався і чим би не займався, повинен всюди свідчити про Христа та Євангеліє, - дійшли консенсусу.

Хоча заняття в богословському інституті проходять влітку, програма тут досить насичена: щодня по три лекції з богослов’я, літератури, іконопису тощо, круглі столи, музично-літературні вечори, кінопокази та посиденьки коло вогнища. Та головне тут – спілкування, яке не припиняється навіть за межами аудиторій. Чудово, коли вчені зі світовим ім’ям можуть поспілкуватися з колегами і чомусь навчити дітей.

Що ж винесуть студенти з таких занять? Своїми враженнями поділився учасник – студент 4 курсу Київської духовної академії Віталій Бєліков: «Тут збираються люди різні – з Франції, США, Італії, Росії, Білорусі, України. Люди, які живуть у різних вимірах, тут знаходять багато спільного. Здається, що такі люди живуть різними цінностями, але, виявляється, це зовсім не так. Інститут дає можливість розуміти інших людей. Отримуючи освіту в духовних школах, ми отримуємо освіту конфесійного напрямку, а тут є можливість вчитися не тільки по книжкам, а дізнаватися про певні важливі моменти про життя Церкви в інших країнах».

Життя в літньому богословському інституті учасники називають «Пушкінським ліцейним затишком» або «сімейним караваном». Дорослі – малі, білоруси – французи, священики – музиканти… Люди тут різні, а головне – неординарні. Уявіть собі французького священика, ректора католицької духовної семінарії під Парижем, який цитує російською мовою «Бориса Годунова», співає арії з опери «Кармен» та віртуозно грає на флейті. І такий священик – отець Дідьє Берте – є постійним учасником і доповідачем занять у «Ковчезі». Що ж його тут так приваблює?

«Для меня это большая радость, – признался отець Дідьє. – Я часто говорю во Франции, что здесь, в Киеве, в летнем институте, я чувствую, что строится духовная Европа… Для меня это возможность очень интересных встреч, я всегда приготовлю небольшой доклад, и важнее всего – это общение. И еще – это возможность поупражняться в русском:) И большая радость жить настоящим евангельским духом – это важнее всего!»

До речі, з 2009 року в богословському літньому інституті займаються не тільки дорослі, а й діти. Тому другий поверх «Ковчегу» з часом перетворився на справжню дитячу залу. Але діти тут не тільки граються в різні ігри, а ще й вчаться писати ікони, співають у церковному хорі і навіть… створюють мультфільми, які вже у вересні будуть доступні в інтернеті.

Як діти можуть створити справжній мульт? Анімаційні таємниці нам розкрила мультиплікатор із Мінська Ірина Кодюкова, яка і вчила вихованців «Ковчегу» створювати аніме: «Сначала дети поделились своими идеями, мы их проговорили, потом они нарисовали персонажей, фон, персонажей мы вырезали, секретным образом скрепили ручки, ножки, головок. Дети под фотоаппаратом двигали всех этих кошечек, собачек, мышек, были посложнее персонажи. Было очень интересно! Иногда даже завидовала им. Мне бы такое в голову не пришло. А потом на экране это все оживало. Я занимаюсь этим очень давно, но я все равно поражаюсь, как мертвое оживает на экране, становится живым. И приятно, что дети разделяют эту радость».

Про Київський літній богословський інститут можна говорити ще багато, та згадаємо тільки одну деталь. Якось один із учасників зазначив, що тут люди вірять в одного Бога і говорять однією мовою, хоч насправді їх рідні мови – українська, французька чи болгарська.

***

До речі, аудіо- та відеоверсії лекцій і круглих столів незабаром будуть доступні на сайті Центру св. Климента.

Оригінал статті Ви можете подивитися на сайті проекту "Православіє в Україні".